На сьогоднішній день, в умовах дистанційного навчвння, коли учнівська молодь переважно спілкується в соціальних мережах фахівцям психологічної служби системи освіти потрібно більшу увагу приділяти профілактиці та запобіганню саме кібербулінгу.
Кібербулінг – психологічне насильство та агресія у соціальних мережах. Віртуальні агресори публікують інформацію, яка принижує жертву, відправляють їй повідомлення з погрозами, викладають фотографії і відео зі знущаннями.
За результатами опитування ЮНІСЕФ та Українського інституту соціальних досліджень ім. Яременка кожен п’ятий підліток в Україні (21,5 %) стає жертвою онлайн-знущань, а 21,1 % опитаних школярів відзначають, що ображали у соціальних мережах своїх колег по навчанню.
За інформацією Донецького обласного навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти за І півріччя 2019-2020 навчального року в навчальних закладах області було виявлено - 140 випадків (заяв-звернень) стосовно булінгу.
З них заяв-звернень стосовно :
булінгу - 111;
кібербулінгу - 15;
мобінгу - 14.
Кібербулінг може починатись як жарт, якась забавка, але згодом перетворюється в переслідування і психологічний тиск, залякування. Дуже часто діти не розуміють, як себе поводити, бояться покарання, соромляться говорити про такі випадки. Та й більшість батьків часто не розуміють, як захистити свою дитину в мережі інтернет.
Як проявляється кібербулінг?
- Залякування за допомогою повідомлень (погрози, образи)
- Розсилка фотографій в інтернеті (реальних або перероблених за допомогою фотошопу)
- Поширення чуток через соціальні мережі
- Крадіжка паролів соціальних мереж або даних входу в систему для поширення шкідливої інформації
- Шантаж
- Виманювання інтимних фотографій
- Образливі коментарі
- Або ж агресор може прикинутися вашою дитиною, створивши профіль з її ім’ям і фото, а потім писати через нього образливу інформацію, розсилати повідомлення однокласникам та інше.
Ознаки того, що дитина, можливо, піддається нападам і цькуванню онлайн. Будьте уважні, якщо ваша дитина:
- проводить незвично багато часу в інтернеті, особливо вночі,
- раптово вимикає комп’ютер, коли ви заходите у кімнату,
- відповідає на телефонні дзвінки від людей, яких ви не знаєте,
- нервує, коли отримує нові повідомлення,
- втрачає інтерес до використання всіх гаджетів,
- отримує подарунки поштою невідомо від кого,
- втрачає інтерес до школи, нервує або турбується, коли туди потрібно йти,
- менше спілкується з друзями і родиною та стає потайною.
Що робити, якщо дитина вже зіткнулась з кібербулінгом?
ВАЖЛИВО!
Пам’ятайте: якщо ваша дитина постраждала від цькування, її шантажують, обіцяють всім розіслати її особисті фотографії або погрожують – ніколи не звинувачуйте і не сваріть дитину.
Не залякуйте дітей фразами: «Якщо щось подібне станеться – отримаєш у мене!»
Не допускайте засудження. Ніяких: «Сам винен!». Такі слова призведуть до того, що дитина не захоче звернутися до вас за допомогою.
Важливо пам’ятати: винна не жертва – винен той, хто скористався її довірою.
Дітям і без того часто страшно або соромно розповісти дорослим про ситуації, які сталися з ними. Адже раптом сваритимуть? Раптом розчаруються? Раптом не пробачать? Через такі ситуації кібербулінг може вилитися в відвертий шантаж. Адже зловмисник знає: дитина змушена буде робити все, аби батьки / школа / інші люди нічого не дізналися.
Коментарi